Виставка “Kein Name” польського художника Мірослава Балки в Виставковому залі Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького (вул. Драгоманова, 42)
(12-29 жовтня).
Коли камера зменшилася до таких розмірів, що могла вміститися в руці, стаючи зручним приладом, який не впадає в око, Мірослав Балка почав творити свої відеороботи. Всі вони короткі, від кількох секунд до кількох хвилин, зроблені одним планом, майже монохроматично. Митець їх не монтує. Це свого роду перформанс, один до одного, в якому відеозапис є записом часу „дії”. Різниця полягає в тому, що в цьому випадку перформер не стоїть перед камерою, а тримає її у руці.
”Tanz” (2002), який відкриває виставку, був знятий в потязі. Невеликий білий нічний метелик крутиться навколо своєї осі на підлозі в купе. Проекція – це елемент скульптури. Зображення падає на площину з солі, яка виповнює металеву рамку. Сіль – це один з матеріалів, який найчастіше використовує Мірослав Балка. Це осад зі сліз і поту, двох субстанцій, які ми, люди, рясно виділяємо, допоки живі.
Перші відеороботи Мірослава Балки повстали в концтаборі Майданек в Любліні. В другому залі є одна з них – ”MapL” (1999/2010), яка так само висвітлюється на екрані з солі. Бачимо на ній зняту в концтаборі мапу Любліна часів німецької окупації. Одноманітна колористика, прості форми нагадують конструктивний живопис початку ХХ століття. В цьому ж залі є ”Primitive”. На невеликому екрані бачимо невиразне обличчя чоловіка, який повторює слово ”primitive”. Це знятий скритою камерою один із співрозмовників Клода Ланцманна в фільмі ”Shoah” – охоронець концтабору в Треблінці. Роз’яснював він Ланцманну умови праці табору: ”Треблінка була ефективним, але примітивним конвейером смерті”. На питання здивованого Ланцманна співрозмовець відповідає: ”Так, примітивним”. Ця кількасекундна фраза, використана Мірославом Балкою в відеороботі, повторюється в настирливому циклі, як в якомусь кошмарному сні.
Виставку замикає „AAA + Rauchsignale” (2007). На великій проекції, що висвітлюється на стіні, бачимо ”димові сигнали” на тлі неба, чуємо ритмічний шум двигуна. Водій вантажівки намагається педаллю газу відтворити мелодію популярної колисанки ”ААА, котки два…”.
Щоб побачити цілу виставку, теоретично вистачить 10 хвилин – стільки часу тривають представлені на ній фільми, але щоб її розкодувати, мусимо присвятити набагато більше часу. Більшість елементів, які використовує Мірослав Балка, мають значення для прочитання його робіт, істотні також комбінації цих значень.
Темрява, вантажівка, дим, колисанка, Люблін, Майданек, мапа, сучасність, потяг, подорож, Шоа (Катастрофа, Голокост), сон, сіль, вихлопні гази, світло, танець – це тількі деякі ”вирази” з мистецького ”словника” Мірослава Балки, що присутні на виставці ”Kein Name”.
Куратор: Вальдемар Татарчук
Londyn, 15.10.2009 – Miroslaw Balka w Tate Modern – How It Is. Fot. Marek Szczepanski/Przekroj/ Forum
Мірослав Балка (PL) (Mirosław Bałka)
Є одним із найвідоміших сучасних польських митців. Входить до когорти найвагоміших творців сучасного мистецтва у світі.
Народився у 1958 році у Варшаві.
Скульптор, також активно працює в полі експериментального відео та графіки. У 1985 році закінчив Академію мистецтв у Варшаві, де нині веде Майстерні Просторової діяльності та викладає на кафедрі нових медій (з 2011 року). Член Akademie Der Künste, Берлін.
Його роботи експонувалися на численних міжнародних виставках, таких як: Венеційське Бієнале (1990, 1993, 2003, 2005, 2013), Бієнале в Сан-Пауло (1998), Ліверпульське Бієнале (1999), Бієнале в Сіднеї (1992, 2006). У 2009 році представив свій персональний проект у Турбінному Залі Галереї Тейт Модерн у Лондоні, що засвідчив приналежність Мірослава Балки до елітарного кола світових митців.
Його роботи знаходяться у колекціях найвідоміших світових музеїв, серед яких зокрема: Tate Modern (Лондон), MOCA (Лос-Анджелес), МОМA (Нью-Йорк), Музей сучасного мистецтва у Стокгольмі, Музей Гіршгорн (Вашингтон), MOCAK (Краків), Національний художній музей (Афіни), Національний художній музей в Осаці та багато інших.
